Данчук Василь Іванович
Данчук Василь Іванович народився 7 квітня 1982 року в селі Торговиця.
З 1988 року по 1999 рік навчався в Торговицькій ЗОШ. Після школи поїхав в Харківську область на заробітки. Пізніше працював у Києві муляром-штукатуром. Потім у столиці освоїв цікаву і небезпечну професію промислового альпініста, якою займався довгі роки.
З 2010 року по 2015 рік займався підприємницькою діяльністю в селі Торговиця.
В 2010році одружився і разом з дружиною Наталею переїхав до Отинії, де і проживав до кінця своїх днів.
Займався мисливством і вмів вправно вправлятися зі зброєю. Це вміння дуже пригодилося йому пізніше на війні проти російського окупанта. Бо коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Василь не сумніваючись став на захист своєї Батьківщини.
25 лютого 2022 року був добровільно мобілізований до лав 77 батальйону 102 бригади територіальної оборони на посаду стрільця.
В липні 2022 року став командиром відділення, а вже в вересні того ж року Василь став головним сержантом 1 стрілецької роти 77 батальйону.
Разом зі своїм батальйоном прийшов запеклі бої в Донецькій, Харківській і Запорізькій областях.
В жовтні 2022 року нагороджений медаллю "За хоробрість в бою".
В грудні 2022 року нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України " Сталевий хрест".
В серпні 2023 року нагороджений медаллю "Незламним героям російсько-Української війни".
В вересні 2023 року нагороджений почесним нагрудним знаком командира 102 окремої бригади " За бойову звитягу".
В вересні отримав статус учасника бойових бій і медаль "Ветеран війни".
В грудні 2023 року нагороджений медаллю" За відвагу".
13 грудня 2023 року Данчук Василь загинув від удару ворожого дрона-камікадзе поблизу населеного пункту Червоне Пологівського району Запорізької області .
В січні 2024 року посмертно нагороджений медаллю " Захисник України".
Указом Президента України від 20 червня 2014 року № 543 «Про відзначення державними нагородами України», за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, Остап'юка Петра Володимировича було нагороджено орденом «За мужність» І ступеня, та медаллю «За визволення Слов'янська» (посмертно).
